По дороге шёл Путник. И было видно, что путешественник он опытный, ибо походка его была легка и уверенна. И было видно, что дорога ему мила и знакома. А также было похоже, что не был он здесь давно. Он с интересом поглядывал по сторонам, как человек, что после долгой отлучки возвращается туда, где провёл детство или юность.
Но вот в стороне от дороги мелькнула перламутровым боком голубая жемчужинка. Заметив её, Путник улыбнулся.
- Как же, помню! Моя работа. Значит цела ещё? И даже живёт там кто-то?! Надо посмотреть. - И Путник, сойдя с дороги, присел на краешек Галактики и стал наблюдать за маленьким голубым шариком.
- Ну надо же, сколько времени прошло, а обо мне ещё помнят. Понастроили чего-то в Мою честь, назвали Богом. Да пусть им, как Меня только не называли. Ну, а говорят-то чего?. - Путник внимательно прислушался:
- ... Бог с нами..., ...Бог среди нас..., ...Бог всё видит..., ...и волос не упадёт с головы без Его ведома..., ... Он наблюдает за нами....
- Тю, малахольные. Ага, вот как создал эту планету, так и сижу сиднем за вами глядючи. Чай я вам не нянька-то.
-... прости нас..., ...сохрани..., ...мы осознаём что мы грешники, но прости и сохрани нас....
- Ну да, вы будете гадости делать, а Я вам в этом потворствовать, очень интересно. Впрочем, может в этом есть часть и Моей вины, может не учёл чего, когда этот мир строил. Пожалуй стоит здесь что-то исправить. Итак, чего же вам люди не хватает, чтоб жить по-человечески?
-...Господи, помоги мне выиграть, и больше я Тебя ни о чём не попрошу..., ...помоги победить..., ...пусть эта сделка будет удачной, и я пожертвую на храм..., ...пошли мне удачу..., ...пошли мне успех....
- Тьфу ты, пакость какая. Помоги, защити да помилуй! Я не могу защитить вас от ВАС самих! Я не могу помогать вам разрушать то, что Я построил! - Путник поднялся.
- ...Бог покарает нас....
- Да и покараете вы себя тоже сами! В этом вы достигли небывалых высот, изощряясь в толкованиях о «правильной» вере в Бога, напрочь забыв о Нём в себе и Земле, что была для вас Домом…
И Путник двинулся дальше по Дороге, которую люди называли Млечным Путём, видели всегда, но никогда не пытались по этому Пути пройти.
Лев Неф,
Севастополь, Россия
Лев Тимофеевич Нефёдочкин
О себе... и, через смысловую нагрузку, в свою меру - о каждом...
Вживую - я «бабник» и ёрник…
Смеюсь иногда в ситуациях спорных.
И чистого Слова - слуга и поборник,
Когда над душой издевается ёрник,
Лишая защиты её и опоры…
Продолжение здесь:
http://www.stihi.ru/2013/03/23/7954
*****************************************
* Неф - В архитектуре - часть Храма (Цельного)
Живу и работаю в Севастополе (49-26-13; +7(978)7023299 e-mail автора:levnef@yandex.ru сайт автора:http://www.stihi.ru/avtor/levnef (копировать в поиск)
Прочитано 6472 раза. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Для детей : Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.
